JEWISH GALICIA & BUKOVINA

Promoting the study and commemoration of the cultural heritage

In cooperation with:

 

Респондент: Хавчук (Феданко) Броніслава Дмитрівна, 1929 р.н., місцева (5 класів, селянка) та Дмитрюк Василь Михайлович, 1933 р.н., с. Бабче Богородчанський р-н (у Солотвині з 2000 р., другий чоловік Броніслави Дмитрівни). Тривалість - 1 година.

 

 

Дата запису: 11 серпня 2009 р.

Запис: Величко Т.В., Косьяненко Є. В.

Тривалість: 1:00:00

 

БД -Хавчук Броніслава Дмитрівна

ВМ -Дмитрюк Василь Михайлович

ТВ - Величко Т.В.

КЄ - Косьяненко Є.В.

[ХХХХХХ] - коментарі збирачів

 

00.00.00 - 00.02:16  знайомство з респондентами.

ТВ: Розкажіть, будь ласка, хто у вас в селі жив, коли ви були дитиною?

БД: Тут були євреї, поляки. Потом партизани втікали звідки. Одних побили, потім хто повтікали на Польщю. Виїздили поляки. Німці євреїв всіх побили.

ТВ: Розкажіть, а де жили євреї? Кого з них Ви пам'ятаєте?

БД: Ні, не пам'ятаю. Євреї, знаєте, така фамілія, що не запам'ятаєш. Тут внизу жили євреї.

ВМ: От жінка з вами йшла, то вони живуть в хаті єврея  [мова йде проГолубєву Марію Василівну, яка мешкає через три хати від респондентів теж на вулиці Січових стрільців].

БД: Ой, батюшки, тут багато євреїв. Але німці забрали всіх гець в Івано-Франківськ, а там в гетто. І там побили їх.

00.03.37

КЄ: Ви пам'ятаєте назви вулиць, де євреї жили?

БД: По цій вулиці жили. Я не пам'ятаю як ця вулиця називалися за Польщі.

ВМ: От по цієї вулиці вниз [зараз - вулиця Січових стрільців] багацько жило євреїв. От вся вулиця внизу - єврейська.

БД: Так, у долину. У долину були євреї. Помішані були: і наші люди були, і такі були... Десь і по селах були євреї. У Бабче були.

00:04:57

ВМ: У нас [у Бабчі] був Рахміло. Він постоли робив колись. Він й тут потім жив. Переїхав сюда, бд

БД: Рахміло, Шмирко, Альтер, Берко, Гершко якийсь був. Це ще до німців були. От постоли робив Рахміло. Знаєте, такі як у гуцулів. Там у Верховині їх носять. То Рахміло робив ці постоли. Вони там й зараз ходять у постолах. Потім Рахміло переїхав сюди. Робили чоботи. Понімаєте, раніше чоботи шкіряні були. Не такі, як тепер.

00:07:20

ВМ: Я ходив до них [євреїв] колядувати. [Довго умовляли заспівати нам колядку, з якою ходив до євреїв. Відмовлявся, бо вона «некультурна»]. Це я ще в перший клас пішов, мені було скільки там років. Казали: «Єврей, він за вугла стріляв би». Він на войну не йшов, по-за вуглах. Не бував на фронті. Їм то не було інтересно. Стріляв і втік.

00:09:10

ТВ: Так коли Ви ходили колядувати до євреїв?

ВМ: На Різдво. Вони так само платили грошей. Йшли під їх хату. Їм спеціально казали не «добрий день», а «добридень».

00:10:00

Ну, співав йому, що «був він на войні дуже глубоко, вибили йому вікно та й око, добридень». Так говорили: «Добридень» [гаркавлять літеру «р»].

ТВ: А як євреї одягались? Чим відрізнялися від українців?

БД: Вони мали такі кругленькі шапочки, зверху таку.

ВМ: Вони були порядні люди. Мали свою землю, худобу, корови там. Працювали ми у них, нормально. Магазини мали. Жили з магазинів. Отут внизу всі магазини були жидівські.

БД: Німці їх побили. А люди все там розбили і построїли своє. Після війни.

ТВ: А як цю шапочку назива?

ВМ: Кібітка?!

БД: Ні, кєпка!

ТВ: А жінки що одягали?

БД: Ні, ходили як нормальні люди, як українці.

ВМ: Ну в суботу у них був сабаш.

БД: А-а, сабаш. Сабаш був у них, нічого не можна було робити абсолютно, навіть пічку топити. Смітника не можна було викидать. У нас - неділя, а в них - субота. Цвинтар... То не цвинтар називається, а «окопище». Окопище! Чому так, не знаю. І у них хрестів нема, а просто камінь.

ТВ: А Ви бачили, як ховають євреїв?

00:12:39

БД: Голих! Голих! Як умре, то голих в білий простинь замотують і так ховають. А тут один був такий, знаєте, аптекар. То він їв сало, м'ясо. У них не можна їсти сало, бо вони кажуть то їхня тета, свиня їх тета. Хто не їли, а цей їв. Я ще була малою, йшла в місто, то його вивезли на двір, витягнули язик, і мили язик, шарували, шо він їв сало. Я сама бачила. А не можна йому їсти сало.

ТВ: А хто його мив?

БД: Ну хто, люди, євреї. Самі євреї його хоронили, коли вже мертвий.

Їх спукають в могилу як наших. Хреста не кладуть. І такє. Люди там [єврейське кладовище] раніше пасли корови. А тепер знайшовся один їхній мільйонер єврейський, обгородив культурно то кладовище. Цвинтар великий, там багато поховано. Це окопище, казали «окопище». Там дуже багато жидів поховано.

00:15:29 סימניה

ТВ: А от ви ще людей називали, наприклад, Берко.

БД: То він тоже там в долині жив. То він торгував ... худобу по селах скупав і людям перепродував. Хто бажав корову, худобу добру, то платив. Він магазин мав. Багато колись магазинів було. Тоді казали не магазин, а склеп. Не на базар, а на ярмарок. Раніше був базар, а тепер - ярмарок. І той ярмарок був раз на рік, на великі свята - на Михайла. То був річний ярмарок.

ТВ: А євреї теж на ньому торгувала?

ВМ: О-о-о! А як же! От я, наприклад, не маю корову. От запитав в нього, він вам приводить корову. Добру, значить добру.

БД: Яку вам потрібно, таку й приведе! А ви йому гроші. Такий жидок маленький!

ВМ: От шкіра, яка з корови, з телеців, розумієте, її квасили. Туди смереки дерли, квасили, мочили так. І робили чоботи.

00:17:56

ТВ: Розкажіть ще раз, як робили чоботи.

ВМ: Брали шкіру, квас такий робили з смереки й дуба в бочках. А смереку клали в середину, де мочили шкіру. То квас такий був.

БД: І воно там мокло. І потім брали шкіру. Витирали, вона сохла. І робили обувь.

ВМ: Робили постоли, робили чоботи, продавали шкіру. Робили черевики. Шо хочеш. У них було фахт у руках, ну, спеціальність. Мали трошки поля. Кукурудзу там садили. Складно жили. І наші люди бідно жили. Ви знаєте, що за Польщі роботи не було.

БД: Тільки то, шо заробили в городі.

ВМ: Цибульки не було, як тепер - міхами. Трошечки та й всьо.

БД: От є у мене трішки більше цибульки, піду на базар, продам і копійки маю. Так жили, дуже бідно жили. А тоді дітей було багато.

ВМ: А наші дехто, от мій тато, міг по-єврейські розмовлять. Він був з другого города, а мама - тута. Мій тато був коваль. Не знаю, де він навчився розмовлять.

00:21:00 - 00:21:56 Розповідь про освіту та працю БД та ВМ.

ТВ: А от Ви ще називали Альтера?

БД: Альтер тоже магазин мав. Свій магазин, таке, продукта. А там ще внизу був, ну як його там, єврейський піп... А, рабін. Він так, як в нас священик. Він збирав в суботу євреїв, така в них була школа. В нас - церква, а в їх школа. Збирались в суботу і молились. Євреї там молились по-своєму.

ТВ: А як рабин був одягнений?

БД: Теж в нього була кєпка, у всьо чорне.

ВМ: У нас була така жидівка, звалась Пайя. Я коли був хлопчиськом, дуже її любив. Вона така була вродлива. Була така вродлива, гарна, аж страшно. Це в Бабці.

00:24:30

БД: Ви знаєте, німці прийшли і всіх євреїв забрали. А воно десь залишилося одно, само. Оця дівчинка.

ВМ: І хтось за неї приїхав і забрали. А так би в селі жило! Люди скрили б. Їх ніхто не обіжав, не кривдив. До людей відносилися добре. Файно. Людям помогали, люди їм помогали.

ТВ: А як помогали? Наприклад?

ВМ: Ну от не маєте грошей йти на базар. Так, а він вам дає до грошей корову. А ти будеш мати гроші, потім віддашь. Чи за рік, чи за два, а хто й за п'ять років. Людина бежить, та той продасть без грошей. Були й заможні. Кіньми торгували. А німці зайшли, я в перший клас ходив. (БД додає фрази про своїх дітей і онуків). О-о, євреї дуже були порядні люди, грамотні люди.

00:26:35  

ТВ: А в чому ця порядність проявлялася?

БД: Просто культура, культурні. Ну поважні, не обіжали людей ніколи, поважали.

КЄ: Скажіть, а які страви були в євреїв?

БД: Кури, масло, свине нічого, яйця. Сильно були побожні.

ВМ: Дуже вірили, в Ісус Христа - ні, а в Бога.

БД: Раз я йду зі школи. А мене кличе єврейка: «Ходи». Я прибежу, а вона: «Запали мені пічку». Я запалю, а вона мені такий малай дає. Я ж дитина.

ВМ: Те, що люди були приємні, то факт.

БД: Коли мали корову, то доїти їм не можна абсолютно. В суботу. Не палити. Не їсти не можна було нескоромне. Вони пекли такий, не  пам'ятаю, плясок такий. Пісочний називався. Без жиру, без нічого. Плясок такий, як пряник. Без нічого.

ТВ: І коли вони цей плясок пекли?

БД: На суботу.

ТВ: А корова ж кричить? Хто її доїв?

БД: А прислуга була, служниці. Так і сусіди за грішми. Як у людини немає сім'ї, то йде служити. То добре, дасть їй копійку.

ВМ: Ви знаєте як наші люди за гроші... Вони були як спікулянти, вони торгували, і гроші в них були. Вони були грамотні.

ТВ: А де вчилися єврейські діти?

БД: Йшли в школу тут. Разом.

ТВ: А в вашій школі були єврейські діти? З ким ви навчалися?

БД: Ой, я не пам'ятаю.

ВМ: Раніше була одна вчителька. За Польщі. Не пять-шість. Одна.

00:30:33

ТВ: А от ще ви називали Гершко,

БД: Гершко. То усе, що назвали, всі мали магазини. Бо не мали жити без магазина. Наші до них йшли. І не так, як зараз мішок купують, а там кілограмчик візьме там рис, пшонки, муки.

ВМ: Нема грошей, він тобі повірить, запишить собі, всьо. Потім віддасишь. Був тут магазин, горілку купували. П'янствовали наші люди, вони - нє!

ТВ: Так це був єврейський магазин?

БД і ВМ: Так.

ТВ: Він так і називався - магазин?  

БД і ВМ: Склеп.

ТВ: А шинки були? Де?

БД: Були шинки. Кожен єврей мав шинку, хто магазин мав. [Скоріше за все, респонденти  переплутали шинок (кабак)  з шинкою (ветчина)]

00:33:20

ТВ: А ви не чули, де тут у вас Шварциєво було?

БД: Нє, не пригадуємо. Що, фамілія чи шо?

ТВ: Ми чули, що у вас був такий кут, де євреї жили?

БМ: Не чули. Тільки фамілія така.

ВМ: От ще Майорко був. Був він багатир, багацький син. Магазин мав, дім великий свій, файно все, де він жив. Ну був багач. У нас, у Бабчах. У нього коні були, люди землю обробляли. В його хатах при німцях був клуб. Як вам казати, як називали. А, читальні.

ТВ: А єврейські будинки відрізнялися від єврейських хат?

БД:  Ні, не дуже. Просто були більші. Як хто міг - і бляху, і так...

ТВ: Яку бляху?

БД: Ну бляха, покрівля. У нас покривають хто має, бляху.

ТВ: Вона дерев'яна?

БД: Ні, залізна. Були магазини ці жидівські теж в бляхах.

ТВ: А от Ви казали, що євреї не їли свинину, тому що це їх тітка? А що це значить?

БД: Нє-нє. За свиню євреї казали, що це їх тета. Шо їм не можна їсти того сала, м'яса. (ВМ питає нас, а чому «чорниє» те ж не їдять сало)... В нас жиди казали.

00:37:40

ТВ: А це слово мало презирливий відтінок?

БМ: Просто їх так кликали - «жиди». Вони нє обіжались. А тепер - євреї. За рускіх - євреї. А у нас то були жиди.

ВМ: За Польщі були жиди. Казали: «От пішла файна жидівочка».

БД: Вони були гарні. У нас там брали шлюб, але я не знаю як. Я була мала. Там, в долині, я пройшла, а молода просто сиділа так одіта, як звичайна українка і молодий коло неї. Але далі не знаю. Я подивилась і побігла.

ТВ: А як буда одягнена молода?

БД: Така вся в білому, як у нас. Отак я йшла по дорозі. Там в долині хата була. Я так подивилась і побігла. Дитина!

00:39:00

ТВ: А на свята єврейські ви не ходили дивитися на святкування?

БД: Ні.

ТВ: А про які свята єврейські ви знаєте?

БД: Є, восени казали, що кучки. А що таке кучки, я не знаю.

ТВ:А ще вони на ці кучки робили?

БД: Ну ото праздновали, молилися. У нас, як молиться. То стоїть. А у них так колишеться (показує нахили вперед-назад). Ну ви знаєте, як би інтерес був, то провіряв би. А той без інтересу, той таке.

00:39:45

ТВ: А де вони ці кучки святкували?

БД: То йшли у ету, божницю. О, божниця, нагадала. В нас - церква, а в них - божниця.

ВМ: Був жид Лейба. В нас, в Бабче. Жив собі в хаті під берегом. Він носив шмір такий у ведрах.

ТВ: Що таке шмір?

ВМ: Ну мазут такий, нафта. Ним торгував. Треба постоли комусь помастить, він приносить тієї мазути і йому заплатить. Він дуже бідував, сам собі чоловік. Без жінки

(БД: То й дехто бідує і в нас. Мало бідує людей. Не кожному гладко). Я ходив в школу, він в нас мітав каміння. Його хлопці обзивали, а він кидав каміння в них.

ТВ: А як його обзивали?

ВМ: Гойбіда-кавалєр. Кавалєр, бо він ще не жонатий. Гойбіда чи фамілія його була чи шо, а кавалєр тому, шо не жонатий.

ТВ: А не чули, чому він не одружився?

ВМ: А чому він залишився, не знаю. Чи жона рано умерла, не знаю.

БД: У нас тоже много хлопцев не жонатих. Роки йдуть, старіє, а жениться не хоче.

00:42:00 - 00:43:50 (просимо інформанта вставити зубні протези)

ВМ: Вони у п'ятницю на суботу йшли в Солотвин і брали такі сахви. Ну як вам розказать, мішок такий.

БД: Ви не знаєте, що таке сакви. Це такий мішок і розділений на дві половини. І назад, і наперед. Так легше нести.

ВМ: Так, і вони йшли в Солотвин. Їм тут дають рогальок. Ну такі рогалики. Разний-разний хліб було, всьо.  І несуть у Бабче. У нас були такі курві сини, бадєри.

ТВ: Як? Бадєри?

ВМ: Йдуть жиди. А вони: «Вай-вай-вай-вай». А вони [євреї] думали, шо...шось. А ті вкрадуть хліб...

БД: У нас: «Ой-ой», а в них «Вай-вай».

ТВ: Так як цих людей назвали ви? Бадєрами?

ВМ: Бадєрами. Ну шо нігде не робили. А балку вкрасти... коли ж це була проблема.

00:46:59

ТВ: А ще згадайте історії про євреїв в Бабче?

ВМ: Ну шо, я знаю, шо вони були непогані. І такі, шо робочі. Він шкіру зубами натягав. Я й сам приходив по постоли. Зимою вони бувало так їхали, як сані. Так я приходив сам. Він шкіру зубами натягав. Чудово! Бо думали за гроші.

00:47:37

ТВ: А у вас в Бабче євреї жили окремими вулицами чи як?

ВМ: Між людьми жили. Файно жили. Нічого між нами не було.

КЄ: А ще якісь єврейські будівлі в вашому селі були?

ВМ: Ні, всі жиди в своїх хатах жили.

КЄ: А божниці;

БД: Ні, не було там.

ВМ: Ні, там не було. Всі їхали сюда. І тут хоронили. Там у нас жидівка жила одна в хаті. ЇЇ сюди забрали. Вони були здібні люди, помогали. І коней давали до грошей, і худобу до грошей. І муку давали до грошей. Потім заплатиш.

00:49:40

КЄ: Скажіть, а грали євреї на якісь музичних інструментах?

БД: Да-а. Баяни. Співали. По-єврейські співали.

ВМ: Я знаю, шо один жид у нас співав: «Ай, вай,  ворота повисли, на печі одну жидівку притисли».

ТВ: А ще якісь єврейські свята пам'ятаєте?

БД: Ні.

ТВ: А от, кажуть, у євреїв є своя Пасха.

БД: Є Паска. То таке. Малолітка я була. Нє інтєрєсовалась просто.

00:51:18 - короткий розповідь про вечорниці

ТВ: А єврейські дівчата до вас на вечорниці приходили?

БД: Нє, то вони самі собі.

ВМ: В них тут у Солотвині керівництво було. Вони сюди приходили. Так вони жили і в Манівцях, і в Молочкаві. Жили в усіх селах, але йшли усі у Солотвин. У них тут був центр. Вони мали худобу, коров, всьо. Вони дуже дружні люди були. У нас українці не такі, каждий по себе. Як ти на беді, він дасть тобі. Братує, як ти на беді.

00:53:50 - Спогади про війну. Війна в локальній історії почалася з приходом «рускіх».

00:55:15

ТВ: А після війни ще у вас євреї були?

ВМ: Кукєр був. Дуже файний жид такий, толковий. Но він був дорожним майстером.

00:56:50

БД: Не знаю. Зубний був. Він був жонат на українці. Українка була за ним. Вона не знала, шо він - єврей. А потом, як узнала, вона його лишила і втікла. І він тут сам був. Діти. А потім він помер.

ТВ: А взагалі, такого не було, щоб жиди і українці одружувалися?

БД: Нє. Рідко дуже. Хіба не знав, хто... Ще був Пельц - директор лісокомбінату. В нього було три сини. Один за дівчини загинув. Вона лишила, дівчина дружити не хотіла. Він пішов до дому та й застрелився.

ТВ: Це коли було?

БД: Та дуже давно! А потом він тоже мав коханку. Тай віз її у Надвірну і розбився. Жінка те ж була українка.

ТВ: Дякуємо Вам.

01:00:00 - Кінець запису.