יהדות גליציה ובוקובינה

העמותה לקידום מחקר וזיכרון של מורשת יהודית

בשיתוף עם:

Інтервю з Бітковською Аною Василівною, 20 р.н.

Манява

25.08.09

If_Man_09_04_Bitkivska

Інтервюери: Марія Каспіна (МК), Лєна Кушнір (ЛК)

Інформанти:  Анна Василівна Бітківська (Б), Марія, її дочка (Д), ХХ - чоловік

  #00:02:19-2#

Запитуємо, чи давно інформант проживає в Маняві.

Бабуся погано чує, спілкувалися через її дочку. Підходить дочка, ми пояснюємо, хто ми,  з якою метою приїхали. Просимо, щоб вона запитала у мами, що та памятає про євреїв, та її чує, коли дочка говорить.  #00:02:33-9#

Д: А євреї, то жиди? МК:Да.  Розкажіть про жидів, як тут жили, як тут були.. Б: Та й жили, та  й мали магазини та й тримали всьо. Та й мали поле, робили собі городи туто. МК: Імена якійсь знаєте? Б: Знаю, що Фішельки називав, а один Рейзер,  а один Гольда. Три жиди такі були в селі, що я знала.  ЛК: А чим вони займалися? #00:03:51-8#   Б: Та  мали магазини, всьо мали для людей, торгували. Фішель і Гольда.  #00:04:34-0#  МК: була у них корчма? Б: Корчма була. А ще Рерзрюк. То вони всі мали магазини.  #00:04:44-7#

Фотографуємо. #00:05:09-3#

МК: А можно узнать, что помніт о Фішелє? Д: То Фишель був, то де він жв, на березі?  Б: Та чого ж на березі, жив де Люба.  Д: Та що ви про нього знаєте? Б: Та щ знаю? Мав магазин, поле, люди в нього робили, він мав діти,  мав Минделя - сина, мав Галинку - доньку. А третя...  А третя, третю забули, як називалася. (намагається згадати імя)  #00:06:42-3# Приходили в магазин... Ми ще молоко носили... Багачка була велика. Д: А жінку як звали  Фишеля? Б: Не знаю за жінку. Старенька вже була жінка така. Д: Отак баба памятає, 88 років уже, память ще має. . Б: А коли їх забирали, то вони все людям віддавали.  Диван був як у ксьондзів, диван подарував, бо  вони з моїм чоловіком,  мій чоловік в нього працював, в нього продавав.  #00:07:15-4# То коли забирали,  він подарував нам той диван. Колись голод був, то віддали вуйку за зерно, бо не мали, що їсти.  #00:07:45-9#

Сюжет про роги з оленя, які залишили собі.

 Роздавали людям давали...  Чоловік продавав.  Та й чоловіка забрали в армію рускі.  #00:08:28-2#  Та й же ті мали пекарочка, Лейзерюк великий город мав, а Гольда який город мав. Д: А Гольда де жив?  Б: А там  де той, лайко, то там унизу, де міст, там городи. То побудували. #00:09:06-3#

Дочка говорить, що вже не має старих людей. які би все памятали та розказали.  

МК: Нє помніт лі она корчму около моста, де вином торговали? Хто продавав коло моста? Б: То я не знаю, бо то далеко, та  манявські. Д: А з жидів?

Б: Як тепер у магазинах, ак і тоді все. А Гольда продавав тканини. Жидів був продавець у Гольди, то там був крам.  #00:10:00-2#  А я була  та я виділа як німці били батогами жидів та заставлял пасти. Пригнали  таких молоденьких, файних, та з коротких рукавом.  #00:10:21-5#  Глі рукави. Батогами. А  хлопцюки такі невеликі, а  так  ми так плачимо -  баби. Ми жилуємо, хоч жиди. Теж люди. Та помогали.  Д: Давали людям. якби не жиди - то що.... Торгували та й все возили, давали. #00:11:10-0#

Свята. Б: Суботу святкували. МК: Що робили? Д: Та в суботу вони нічого не робили. То як у нас в неділю свято. Б: І щоб люди не робили в полі. #00:11:43-0#

В ході бесіди між бабусею та її дочкою виявилося, що магазини закриті були в суботу.

Більше ніяких свят не памятає.  Д: То вони добре святкували, аби не хотіли, щоб і магазин робив.  #00:12:15-8#

Розповідь про те, як згоріла хата. Питає. чого ми приїхали. Говоримо, що Рахель хоче знати про своїх предків - Фішелів.  #00:13:05-2#

Кажуть, що багато євреїв було в Солотвині, там і цвинтар жидвський був. Як хоронять євреїв, не знає, бо в Маняві не було.  #00:13:51-6#

МК: А в Маняві євреї жили разом чи окремо?  Д:  Жили окремо, другі коло моста, треті трохи нижче там. Тут угорі не було.  В  Солотвин заходили, купували. Юсь такий був, Малик сліпий. Скупали шкірки. Д: Кролячі, козячі.  #00:14:42-9#  #00:14:50-5#

МК: Куди йшли молитися? Б: Не знаю. Тут ніц не мали де молитися. Накриється,  сам собі де стане, там і помолиться. А церкву не мали. Може то мали в Солотвині. Мали десь у городах, а в селі не мали.  МК: А чим накривалися? Д: А видно мали накидку, так собі накидалися. МК: А як одягалися? Б: В чорному все.  #00:15:57-7#

 Запитуємо імена. Інформант: Анна Василівна Бітківська.    20-го р.н. Марія 51 р.н. - дочка. Теж народилася в Маняві.  #00:16:33-0#

Євреїв забрали в 40-м році.  Виганяли, вбивали. Самі пішли. Та вигнали.  Д: Та вбивати не вбивали, а виганяли, а сказали забратися з села..   МК: А розстрілів тут не було? Д: Ні, не було.  Тут з жидів ніхто не помер. ХХ Та їх німці унічтожали.... Д: Та вони знають, що німці, та питають де....ХХ: А звідки я знаю, куди їх німці забрали.   Д: Німці вбивали, багато наших склько людей погибло, як були німц тут. Убивали молодих.  #00:17:53-9#

 МК: Чи не памятали кучки? Б: Та може було, та в городах, а не тут. Д: Та їх пару було, та може й шли святкувати. #00:18:36-1#

Відсилає нас до Солотвіна.  #00:18:43-2#

МК: А дома єврейські отлічались? Б: Та такі як наші хати. У городах то було, а тут у селі то нє... У  городах великі будинки. МК: А на двері не було такого, приказанія таке слово не слишалі?  #00:20:48-2#

(Згадує знову Фішелей) Б: То такі були файні люди, служили в них, одна з огорода, то годувалися на городах люди.  #00:20:43-8#

Запитуємо, де знайти Скиданюк Анастасію.  Пояснює дорогу.